5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ

"Ця історія - один із безлічі проявів Божої вірності до людей.

Відповіддю на неї може бути тільки взаємна вірність"

Богдан Галюк

про наскнигиматеріалипідтримати

на головну сторінкунаписати нам листаКнига ВІРНІСТЬ у FACEBOOK5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ у TWITTER

 

 

повернутися

Щоб замовити книгу, напишіть нам: mail@5breads2fishes.com

Або зателефонуйте:

+38 (068) 899 19 06, +38 (063) 117 60 99 - Марія, офіс Відділу освіти ЦХВЄУ

+38 (097) 751 23 77 - Анатолій, офіс Медіаслужіння ЦХВЄУ

 

Переглянути відео презентацію книги >>>

 

"Вірність" – це художній твір, який описує випробування, що випало на долю молодої сім’ї Кленовичів через народження чорношкірої дитини. Насмішки друзів та співробітників, підозри з боку церковної громади, а крім того, депресія та відчуття провини стали їхніми щоденними супутниками. Омріяне народження дитини мало бути найбільшою радістю в житті подружжя, проте обернулося гірким розчаруванням.

 

Від початку і до останньої сторінки повісті інтригу тримає динамічний сюжет. Незрозуміла ситуація, в якій опинилися Ліза і Марко, круто змінила не тільки їхнє життя, але й життя їхніх родичів та всіх, хто відвідував церкву з символічною назвою "Боже прощення".

Як могло статися, що в українській християнській сім’ї народилася чорношкіра дитина? Як далі з цим жити? Втрата, порожнеча, апатія, зневіра, обурення, ненависть… Що відчуває зраджена людина? До кого звернутися за порадою в часи найважчого випробування? Де знайти силу для прощення? Відповіді на ці питання шукайте на сторінках книги.

 

Автор Богдан Галюк – християнський проповідникта журналіст з Івано-Франківська. Засновник та головний редактор християнської молодіжної газети "Рибка" (2004-2012 рр.), редактор всеукраїнської газети "Експрес" (2008-2010 рр.), секретар відділу освіти Церкви Християн Віри Євангельської України (з 2011 р.).

Вперше автор публікував повість частинами протягом 2011-2012 рр. на сторінках християнської молодіжної газети "Рибка" під псевдонімом Юрій Покорський.

 

"Ця історія – один із безлічі проявів Божоївірності щодо людей. Відповіддю на цю вірність може бути тільки взаємна вірність, - каже автор, презентуючи читачам свій твір. – Вірність Богові. Щохвилини, день у день,  місяць за місяцем, рік у рік. Проста вірність. Навіть не віра з її можливостями пересувати гори. Бо в часи глибокого сумніву, коли єдиними словами будуть: "Господи, допоможи моєму невір'ю", саме вірність покаже, до кого звернутися з проханням.

Без вірності неможливо прийти до справжньої віри. Божа вірність здатна множитися в людських душах, шукати відголоски в найтемніших закутках її зболілого єства, проліском пробивати зледеніле через гріх переконання. І навіть найменший відблиск Його вірності здатен нагодувати тисячі людей, як п'ять хлібів та дві риби нагодували натовп зголоднілих євреїв".

 


Уривок з повісті

Розділ 13

Втомленим та задуманим повертався додому пастор київської церкви «Боже прощення», що на Оболоні. Вечірнє безхмарне небо столиці, осяяне сотнями ліхтарів та мільйонами зірок, дихало свіжістю липневого вечора. Велично-глибокий купол небозводу таємниче топив в собі погляди перехожих. Мерехтіння далеких світил ворушило в людській цікавості непомітний відбиток вічності. І здавалося, стрибнути б отак в цей простір галактик, скинувши лушпиння думок від буденності, і летіти, летіти ввись…

Подолавши декілька кварталів, Йосип відчув прохолоду великої ріки. «Дякувати Богу, хоча б дружина не чула всього, що відбувалося в церкві цього вечора». Відчуття слабкості змусило її залишитися вдома.

Сивочолий священик все пригадував вечірню службу. Різкі вислови ножем шматували його душу. А на що він надіявся? Невже ж гріх так близько підкрався до дверей шлюбу цих дітей? Два останні дні, відколи дізнався, в Йосипа тільки й думок, що про Лізу. Не хотів першим телефонувати до Петра Кленовича, та й не телефонна це розмова. Сподівався сьогодні поговорити з ним в церкві, та ніхто з їхньої родини не прийшов.

Як могло таке трапитися? Вітер відмовлявся вірити, не хотів слухати розуму, який капітулював перед очевидними фактами, мріяв прокинутися від цього жахливого сну…

Дружина як завжди відчинила двері та впустила Йосипа в оселю. Ще з дверей помітила – чоловік чимось стурбований. Можливо, накопичена за день втома сірою тінню лягла на його чоло? А може, яка болячка вгризлася в тіло і не дає спокою? Чи образив хто в церкві? Не часто пастор в неділю ввечері таким сумним повертався додому. Як правило, душевне піднесення омолоджувало його сиву голову, коли бачив єдність членів церковної громади, любов та приязнь товаришів, віру та посвячення християн. Тоді його лице сяяло, кудись дівалися зморшки, вже немолода постать випрямлялася, і здавалося, чоловік не входив, а влітав до помешкання, радісно приговорював до дружини, із задоволенням потирав долоні і поспішав на кухню, де вже парував духмяний чай.

Сьогодні Йосип був сам не свій. Підстаркуватий, втомлений чоловік стояв на порозі і не поспішав входити до квартири. Марія зачинила двері, забрала з рук портфель, допомогла скинути взуття… Збентежений хазяїн був ніби чужим в себе вдома.

Годинник монотонно вистукував, лічачи кожну крихку мить. Секунди одна за одною прожогом стрибали в небуття. Як правило, оте тікання заспокоювало Вітрів, свідкуючи про невпинне наближення омріяного майбутнього. Сьогодні ж величезний циферблат ніби теж відчував хвилювання: секундна стрілка прискорювала свій біг, вразлива тиша хапала її за горлянку і волокла в безвість. І те, колись лагідне, тікання вже віддавало голосною луною на всю кімнату, барабанячи у важкі двері вічності, будячи в душі тривожні відчуття...

 

 

про наскнигиматеріалипідтримати

© 5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ. Всі права захищено.

При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.5breads2fishes.com обов'язкове.

Електронна пошта: mail@5breads2fishes.com