Що таке духовне помазання?

"А ви маєте помазання від Святого, і знаєтевсе. А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте" (1 Ів. 2:20, 27).

Деякі християни не мають повної ясності і розуміння в питанні духовного помазання. Саме при розгляді цієї теми в людей виникає найбільше запитань, на які потрібно відповісти. Часто буває так, що терміни, які використовуються у Слові Божому на рахунок помазання та духовних дарів змішуються, оскільки люди не знають точного значення кожного з них. Важливо, щоб кожен християнин знав про те, що Біблія навчає про помазання. А також, що помазання призначене для кожного зокрема, а не лише для служителів чи окремих членів церкви.

Значення слів "помазання", "помазати", "помазаник" в Старому Заповіті

Термін "помазати" практично означав натерти чи змастити маслом в релігійних цілях чи особистих потребах. Відповідне слово на івриті "masah" має буденне значення – змастити маслом щит (Іс. 21:5), пофарбувати дім (Єр. 22:14).

В богослов’ї термін "masah" має чотири значення. По-перше, людина чи предмет, який призначений Богом, називається помазаником. Соломон був помазаний у вище правління Ізраїля, і це помазання зробило його відповідальним як за ізраїльтян так і перед ними. Помазані царі, іноді, не справлялися зі своїми обов’язками і тоді їм потрібно було нагадувати про відповідальність (1 Сам.15:17).

По-друге, коли люди помазані, тоді Бог дає їм сили для виконання покладених на них завдань (1 Сам.10:6).

По-трете, нікому не дозволено завдавати шкоди помазанику Божому (1 Сам. 24:10-11).

І на кінець, слово "masiah", що походить від "masah", відноситься до ізраїльського Месії, Який повинен появитися з дому Давидового (Пс. 83:10). Отже, в Старому Заповіті люди і речі були помазані для того, щоб показати святість і зв’язок з Господом.

Складові елементи помазання

Помазання осіб, царів, первосвящеників і пророків, місць і речей єлеєм чи миром, що мало особливий склад, було виразом освячення. Домашнє виготовлення та використання такої оливи було строго заборонене Господом.

Детальний опис складових частин оливи і її використання поданий в Книзі Вихід 30:22-33. Тут представлено рецепт приготування із суміші дорогоцінних пахощів і оливкового масла речовини для помазання священиків, Скинії та всіх її складових.

Отже, склад цієї речовини: звичайне оливкове масло, миро – добре відома пахуча речовина, касія – найтонша пахуча кора, яка одягає собою коричневе дерево з роду лаврових, кориця – духмяна ароматична кора, яку знімають з дерева породи лаврових та очеретина пахуча.

Помазання в Старому Заповіті

Помазання людей чи предметів оливою було широко розповсюджене в давнину на Близькому Сході. Такі масла рахувалися ліками, консервантами, і навіть косметикою. Оливковою оливою помазували після купання, для лікування ран, а також померлих. Звичай помазування царів на царство існував в багатьох народів.

Деякі предмети, які були потрібні для богослужінь, освячувались помазанням. Наприклад жертівник (Вих. 29:36. 30:26-29, Лев.8:10), внаслідок чого він став великою святинею. Яків після свого нічного видіння поставив пам’ятний камінь і теж вилив на нього оливу, щоб відзначити місце присутності Божої.

Помазання людей і його мета

Помазання царів звершувалося пророком чи священиком. Саул (1 Сам. 10:1) і Давид (1 Сам. 16:13) були помазані Самуїлом, Єгу – пророком, якого послав Єлисей (2 Цар.9:6 ).

Священики, а особливо первосвященики, також помазувалися по Божому повелінню (Вих. 29:7). Мойсей дає помазання Аарону (Лев. 8:12) і в приписах, що належали первосвященику, він кілька разів названий як священик помазаний (Лев. 4:5, 16:32).

Пророки не помазувалися оливою. Термін "помазання" до них застосовувався тільки як метафора, що означало покладену на них місію: Ілля отримав наказ помазати Єлисея (1 Цар. 19:16), але в момент поклику він тільки накинув на нього свій плащ і передав йому свій дух (1 Цар. 19:19, 2 Цар. 2:9-15). Ісая пише про себе: "Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав мене благовістити вбогим" (Іс. 61:1), щоб пояснити своє пророче покликання.

Помазання в Новому Заповіті

Багато людей думають, що помазання існувало тільки в Cтарому Заповіті, і що це був просто звичай. Однак він зустрічається і на сторінках Нового Заповіту.

Помазання миром в часи Христа та апостолів

Словник Біблійного богослов’я говорить, що в Євангелії два рази згадується про помазання, як знак пошани, та помазання хворих.

Знак пошани проявили до Христа жінки: одна грішниця у Симона. Фарисей не вилив оливи на голову Ісуса, хоча Він був його гостем, а жінка помазала миром Ісусові ноги (Лук. 7:38,46). Марія, сестра Лазаря, теж помазала Ісуса дорогоцінним миром.

Ось що говориться про помазання хворих: "Коли учні були послані Ісусом проповідувати Царство Боже, вони отримали владу виганяти бісів і зціляти всяку недугу" (Мт. 10:1, Лук. 9:1). Виконуючи цю місію, вони помазували оливою немічних і зціляли їх (Мр. 6:13). Звідси прийшов звичай помазання хворих і до апостолів і до Церкви. В Послання Якова говориться пресвітерам помазувати хворих в Господнє Ім’я (Як. 5:15).

Ісус Христос – Помазаник

Сам Ісус Христос був помазаником. Царю дано ім’я Месія – (з гр. "помазанник"). Грецьке слово "помазанник" (Христос) використовується майже в усіх Євангеліях. Серед греко-римських общин, де не зрозуміли значення терміну, це стало другим ім’ям Ісуса. Євангеліє від Марка пронизане думкою, що Ісус – Месія (Мр. 8:29).

В Новому Заповіті згадується тільки єдине помазання Ісуса протягом Його земного життя  – те, яке Він отримав при хрещенні. "Помазав Його Бог Духом Святим і силою" (Дії 10:38). Застосовуючи до себе текст  Іс. 61:1, Ісус  з початку свого служіння Сам пояснив це помазання, як помазання пророка (Лук. 4:18-21), щоб звіщати Благу Звістку.

Помазання оливою у наш час

А чи існує фізичне помазання оливою в наші дні? Дійсно існує, але відрізняється від старозаповітнього помазання. Річ у тому, що в наші дні фізичне помазання оливою використовується тільки при помазанні хворих, які потребують зцілення. Цей звичай передався і до наших часів. В Старому Заповіті олива використовувалась як ліки, а в наші часи – як символ, який не діє без молитви і віри.

Святе Письмо говорить: "Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я, і молитви віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться" (Як. 5:14-15). Інших вказівок на помазання оливою в Новому Заповіті більше немає.

Духовне помазання

У Євангеліях та вченні апостолів ми зустрічаємо нове – духовне помазання, яке ми отримуємо через Дух Святий. Християнин (людина, яка приходить до Бога), через хрещення Святим Духом з ознакою інших мов обов’язково отримує силу для служіння, про яку говорив Христос: "Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі" (Дії 1:8).

Але ще швидше, відразу ж після покаяння, християнин приймає здатність отримувати та розуміти істину від Бога через Святого Духа - тобто помазання: "А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує (зміна характеру, процес), і Хто нас намастив (минулий час), то Бог, Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа" (2 Кор.1:21).

Помазання допомагає у здійсненні нашої трансформації: "Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним" (1 Кор. 12:13). Євангельське вчення проникло в серце людини, викликало віру в слово істини: "У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці" (Єф. 1:13).

Ось чому апостол Іван називає роботу Духа Святого навчанням та нагадуванням слів Христа: "Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив" (Ів. 14:26). І ще: "А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам" (Ів. 16:13).

Помазання, як здатність розуміти істину Божу, можливе тільки в співпраці і під керівництвом Духа Святого: "А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все. А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте" (1 Ів. 2:20,27).

Саме Дух Святий дає помазання, тобто здатність знати правду, бо Він виявляє людям Божу правду: "А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, що не вірують у Мене; а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, що засуджений князь цього світу" (Ів. 16:8).

Шлях Божого помазання:

1) кожен віруючий може мати духовне помазання після покаяння;

2) для того, щоб реалізувати та відчувати помазання постійно, ми повинні бути постійними читачами Божого Слова (систематичне дослідження Біблії). Нам необхідно просити у Господа, щоб Він навчав нас Духом Святим. Святий Дух день у день відкриватиме нам місця Слова Божого, які ми будемо вивчати всім серцем.

Використання духовного помазання в наш час

В наші дні Богом здійснюється невидиме помазання - помазання Святим Духом. Воно схоже на помазання священиків, левитів та пророків Старого Заповіту. Першим помазанцем Нового Заповіту був Сам Ісус Христос (Месія – Помазаник).

У своєму посланні апостол Петро так називає віруючих: "Але ви – вибраний рід, священство Царське, народ святий, люд власності Божої" (1 Петр. 2:9). Це може свідчити про те, що віруючі мають те помазання, яке було в царів та священиків Старого Заповіту.

Також помазання Святого Духа не лише можливе, але й необхідне і обов'язкове для кожного християнина. Без нього неможливо реалізувати наше покликання. Якою би не була праця, до якої кличе нас Господь (служіння), яким би не було місце, приготоване нам в Царстві Божому (дар) – ми потребуємо духовного помазання.

Висновки

Термін "помазання Духом Святим", який використовується в Новому Заповіті, означає здатність слухати та розуміти голос Духа Святого, який пояснює Писання. Для того, щоб ми навчилися правильно розуміти біблійне значення помазання, запропоную три визначення помазання, два з яких з невірним відтінком. Погляньмо, яке з них вірне:

1) У традиційній католицькій теології термін "помазання Святим Духом" означає дар Духа, який уможливлює вершити певну службу на користь народу Божого. Всі охрищені отримують цей дар, щоб могти бути учасниками Христового священичого, пророчого та царського служіння. Це помазання Святим Духом тісно пов'язане з Таїнством Хрищення. Особливе помазання Духа отримують особи, посвячені у дияконат, священство чи єпископство. Це помазання нерозривно зв'язане з Таїнством Священства. Помазання також може бути отримане як постійна реальність для звершення якогось спецефічного служіння в Церкві.

Писання розмежовує поняття "духовного помазання" і "духовного дару". Особливе помазання може мати будь-який віруючий через наближення до Бога, а не через призначення на певне служіння.

2) В харизматичних колах під "помазанням Духа" розуміється особлива форма Божої присутності, чи краще сказати Божої сили, пов'язана з окремими місцями, предметами, людьми; також відчуття чи усвідомлення Божої присутності.

На жаль, харизматичний та неохаризматичний рух зробили ведмежу послугу всьому євангельському товариству, сплутавши важливі богословські поняття. Наше завдання розмежувати їх. Харизмати кажуть: "О, це помазанник! О, яка помазана проповідь (чи спів)!". Ці вислови теологічно не вірні. В людині може діяти духовний дар.

Вибіркове (особливе) помазання має претензію на непомильність. Духовний дар цього не робить. Попробуйте в неохаризматичному середовищі сказати зауваження особливо помазаному служителю. В кращому разі вас не зрозуміють.

3) На основі Писання ми віримо, що термін "духовне помазання" означає роботу Духа Святого в житті людини і на відміну від Старого Заповіту, де він використовувався для характеристики отримання особливої сили на служіння, в Новому Заповіті використовується для того, щоб описати здатність людини приймати і розуміти істину, яка походить від Бога.

Всі віруючі мають привілегію – отримати помазання і бути новозаповітніми духовними царями та священниками: "Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь" (Об. 1:5-6).

Богдан Галюк