5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ

 
про наскнигиматеріалипідтримати

на головну сторінкунаписати нам листа5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ
у FACEBOOK5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ у TWITTER

проповідістаттіінтерв'юпоезіяпрозакартини

 

повернутися

Уривок з новели "Навіки разом"

 

 

…Країна фіордів зустріла Ганса погідним ранком і беззмінним приморським ароматом.

Вирвавшись зі спільного потоку автівок, що повільно, як весняний струмок, витікав з порому, він звично викотив на набережну Крістіансанна, потім звернув в напрямку знаменитого рибного ринку, щоб ще раз вільно попестити погляд нескінченними ятками смачних дарів моря, та й може стрінути когось з давніх колег…

Славні ряди торговища червоніли здалеку. Здається, ніби сонце, віднайшовши у глибокій кишені найміцніші полум’яні барви, вкинуло ті чародійні пігменти на площу, зафарбувавши в колір маку дерев’яні ошатні будівлі, які відкритими ставнями спостерігали за майданом, та зашарілі шеренги морепродуктів; а розтермошене лементом чайок море вихлюпнуло з власного лона всю вчорашню злість і влило її в потік людей, який враз забурлив в пошуках щоденної поживи.

А сьогоднішня пропозиція була щедрою: на столах смиренно лежали купи розових креветок, очікуючи своєї черги до обіду; блідооранжеві краби, як пси, скалили зуби до покупців, тримаючи напоготові, складені як кишеньковий ніж, хижі щупальці, готові в будь-яку хвилю нанести кинжального удару; сріблом виблискували, захоронені в уламках льоду, м’ясисті філейки пестрюги, тріски та скумбрії; делікатесні чашечки устриць звали відчути себе паном, а зморшкуватий шкіряний мішок восьминога, «прикрашений» двома могутніми щелепами, більше схожими на дзьоб папуги, навіював жах – його силіконові мацальця тільки й чекали миті, щоб, присмокнувшись до чийогось пузатого гаманця, поцупити його для хазяїна; гіганські варені лобстери нагадували вправних воїнів: їхнє тіло було вкрите твердим панциром, а віяло на хвості – міцними пластинами. Ці стражі гнівно зложили, як войовничі мечі на відпочинок, свої потужні клешні, і завше були ладні до бою.

«Хлопці, простіший вигляд! Ви вже готові до холодцю, а не до битви!» - всміхнувся про себе Ганс, обводячи прихильним поглядом таке знайоме та близьке йому місце.

В шаленому гаморі базару в єдине сплелися незліченні мотузки попелястого намиста сухої тріски, підвішені за хвости свинцеві ромби морських скатів та людькі пронирливі голови в білих панамах, які шастали між ятками, вивідуючи за свіженину.

Ганс пригадав, як іноді, подорожуючи на південь, пригощав свою кохану рибними делікатесами в одному з десятка затишних ресторанчиків, що обліпили площу біля Fiskebrygga по периметру.

Любий, хочеш шматочок?

Чоловік ясно бачить, як його неповторна Маріт відтинає добру скибку шашлика з ніжного лосося і кладе йому на тарілку, ласкаво всміхаючись бездонними голубими очима.

Хочу!

Лососина тане в роті, будячи впізнаваний присмак солоного риб’ячого м’яса, що заправлене нотами тонуючого цитруса та проведене через очищаючі язики жару.

О, незабутні миті! Такі ж смачні, як і раніше!

В цій оазі смаку та спокою можна було годинами сидіти під тентами, сховавшись від дрібного дощику або денного зеніту, підставити лице свіжому бризу і, нікуди не поспішаючи, коштувати крабове м’ясо чи лузати румянобокі криветки. А разом з тим спостерігати за ланцюгом білосніжних яхт та крейдяних баркасів і забавною метушнею довкола!

Ганс аж прицмокнув, відганяючи старі приємні спогади.

На жаль, нікого зі знайомих рибалка так і не надибав – чи не пильно дивився, чи вже покинули любе ремесло побратими?

Непомітно минувши вир середмістя, його автівка вискочила на трасу в напрямку Ругалана, а потім мальовничими серпантинами неквапно подалася знайомим маршрутом.

Їхати треба було години зо три. Звичайно, можна було по-іншому добратися до рідного Ставангера, попливши навпростець, але Ганс захотів саме так – зійти швидше в Крістіансанні та помандрувати суходолом, щоб ще раз пригубити цю віковічну чашу з красою. Може п’є її востаннє, хто зна…

Вузький шлях гадюкою вився вгору. Світлотіні танком заходилися у вікні авто, щораз залишаючи позаду численні тунелі, за якими відкривалися все нові обрії.

Чоловік був закоханий в те, що бачить: височенні сосни, як кремезмі сивобороді вікінги, тримали в оточенні стрімкі покришені скали, не підпускаючи жодного погляду охочого. Та Ганс добре знав їх та їхні вразливі місця, бо не раз долав дикі маршрути прабатьків, проникаючи в найвіддаленіші урвища первозданної природи, де вода чистіша кришталю, а польові звірі й не підозрюють про існування людини...

Б. Галюк

 

про наскнигиматеріалипідтримати

© 5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ. Всі права захищено.

При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.5breads2fishes.com обов'язкове.

Електронна пошта: mail@5breads2fishes.com