Творці нової культури
Враження від прочитання статті Крістіни Бердинських "Вища, іноземна", опублікованої в №30 (467), 5 серпня 2011 року, в тижневику "Кореспондент".
Вразила мене ця стаття. І навіть не тим, що, читаючи, щиро тішився
за 30 тисяч наших молодих співвітчизників, які здобувають вищу освіту за
кордоном (в Польщі), і здобувають цю освіту за на половину дешевшу плату, аніж у нас, та ще
й при цьому мають унікальну можливість подорожувати країнами Європи
(здаючи сесії в різних навчальних закладах старого світу). А ще, не дають хабарів (бо, зі слів
однієї із студенток, "соромно це робити").
Вразило не
це, інше. Ще раз переконався, що сучасне покоління постмодернізму згубило всю уяву про
справжню культуру. Підтвердженням цього стала фотографія, яку помістив автор
статті (чи редакція) на стор. 28, що покликана була проілюструвати комфортні умови
проживання вихідців з України в тамтешніх європейських гуртожитках. А й справді:
на фото проглядаються меблі (в нормальному стані) і пластикові балконні двері
(чого рідко побачиш в студгуртожитках на батьківщині). Та все це на задньому плані.
На відбитку красуються двоє молодих людей – хлопець та дівчина, які, можливо, в
розпал вечірньої гулянки босими ногами топчуться по столі (на якому видніються
порожні та напівпорожні пляшки з-під пива, горілки та вина) і, сміючись,
напевно, в супроводі музики парочка демонструє читачеві всі принади та переваги
проживання в європейському студентському гуртожитку. Як свідчить підпис до фотографії,
на столі радісно танцює 26-річний колишній студент Ігор Ісаєв, який, цитата,
"рік тому закінчив магістратуру Варшавського університету за спеціальністю (тут
увага) культурологія".
Культорологія.
Я декілька разів прочитав це слово, чи бува не помилився, потім ще раз глянув
на фото… Все вірно. Можна тільки здогадуватися, як би виглядала
фотографія до статті, в якій мова йшла б не про студента культорологічного
факультету, а хоча б, художнього (без образ).
Зрозуміло,
що проблема не в Ігорі Ісаєві, і навіть не в редакторі статті, що помістив це
фото, а в часі, в якому ми живемо. Покоління постмодернізму зовсім
розгубило значення і розуміння того, що є культурним, а що ні. Все змішалось,
абсолютна істина стала далекою та неосяжною, ми стали творцями новітньої
культури: що підказують хмільні пристрасті, те є культурним.
І навіть
рука не підніметься звинувачувати журнал "Кореспондент" (який, до речі, є чи не найпопулярнішим всеукраїнським суспільно-політичним виданням) - він тільки відображає час, в якому ми живемо...
Б. Галюк
|