Роздвоєння особистості

"Я за боротьбу проти абортів, але… закон про їх заборону – дурня рідкісна". Це як?

Людина зовсім не розуміє, про що пише (відгук на статтю Анастасії Касьян "Ліки відаборту", Кореспондент №11 (499), 23 березня 2012 року).

По-перше: не тільки греко- та римсько-католицька, а й всі правослівні та всі євангельські церкви України – проти абортів. Я переконаний, що ніхто не хоче повернення "диких" часів домашніх та кримінальних абортів також.

По-друге: аборти потрібно заборонити хоча б тільки тому, що аборт – це вбивство повноцінної людини (про це вчать якраз в кожному медичному вузі, однак Анастасія відповідну пару, очевидно, прогуляла).

По-третє: аргумент автора про те, що краще не забороняти аборти, аби не доводити жінок до каліцтва в домашніх умовах, не витримує жодної критики. Це схоже на те, якщо б хтось надумав виступити проти заборони крадіжок. Аргумент? В нас країна бідна, цією забороною ми штовхнемо тисячі українців на кримінальні вчинки. Давайте дозволимо крадіжки, щоб порятувати сотні тисяч наших громадян.

Абсурд? Саме так звучить пропозиція дозволити аборти. Я вважаю, що заборона навпаки буде стримуючим фактором, який нагадуватиме про відповідальність. Її сьогодні бракує найбільше.

Дивними також звучать звинувачення в адрес Церкви. Анастасія зовсім не знайома з роботою, яку проводять тисячі місцевих церков різних конфесій по всій Україні: це і безкоштовні телефонні лінії, консультації, матеріальна допомога та ін. А робити такі голосні висновки із одного спілкування з жінкою в магазині для журналіста, принаймні, непрофесійно.

До речі, в церкві, яку я відвідую, за останні двадцять років жодна жінка не зробила аборт. Відповідальність? Так. Та це вже тема іншої розмови.

Богдан Галюк, магістр богослів’я.

Відгук на сайті "Кореспондента" >>>

Стаття "Ліки від аборту" на сайті "Кореспондента" >>>