Двері з руїни

30 серпня 2011 р.

Ось і літо пройшло, і минулись жита -

Сиплять рясно дерева плодами.

Все, чого так хотіла невтішна душа,

Незворотньо пронеслось з літами...

Були мрії про весну, майбутнє, любов...

Про навчання й нові горизонти.

Та раптово, нежданно, з'явилась змія,

Отруївши душевні висоти.

Непомітно прокралась до центру єства

І впустила смертельну отруту...

Все померкло і стало немовби сміття,

Непотрібним, як злидні у скруту.

Всі пориви рум'яні, що у казці жили,

Залишились чужими рядками...

А реальність в стакан заглядає пустий,

І шукає там ліки для рани.

Неминуче погасли і дитинство і юнь,

Чорні пасма залилися білим...

Тільки мрії застигли грайливим вінцем,

Потойбіччям завжди невловимим.

Шкода долі, що втратила силу життя,

І скорилась розтлінню омани.

Гине тіло, страждає невтішна душа,

А рятунок лежить за горами...

Як той вихід знайти? Для душі - каяття?

Хто покаже на двері з руїни?

Лиш Любов порозгонить пітьму небуття,

І спасе всіх дітей України!

Б. Галюк

© 5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ. Всі права захищено.

При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.5breads2fishes.com обов'язкове.

Електронна пошта: mail@5breads2fishes.com