Боротьба

14 жовтня 2011 р.

Гарячі сльози, мокрий комір…

Лякливе небо в чорну вись.

Я плачу гірко… "Не поможе!".

"Втомився вже. Вступись".

"А хто це бреше? Згинь, лукавий!

Нема душі? Не знаєш ти!

Пропало все, згубився, - кажеш, -

О, ні, не смій!". "Прорвись!".

"Собаки крихти підбирають,

У нього раб - і той живе.

А я був сином, пам'ятаєш,

Я Батьком звав. Колись".

"Згадав про хліб, убивце лютий,

Топтав його, сміявсь з людей,

Тепер же плачеш, споминаєш,

Почухай лоб. Втопись!".

"Втопитись? Ні, це вже занадто.

Тікай, нечистий, на хреста!

Смієшся? Не боїшся Бога?!

У душу лізеш? Зась".

"А де бредеш? Може у пекло?

Забув чого приплів сюди!

Ось берег річки, плиг – скінчилось.

Забудеш все. Дивись!".

"Душе, прошу тебе, не здайся,

Проси, кричи: "Не підступай!".

О, Боже, де ти? Я в капкані,

Ще хвильку сили...". "Озирнись!".

"Куди дивитись? Чорне лихо,

Не пам'ятаю фарбів дня".

"У небо!". "Хто це каже, Боже?

Невже це Ти? Озвись!".

Цей дикий сміх на краю прірви.

Недобре кличе з глибини:

"Стрибай! Не бійся, допоможу.

Лиш крок ступи. Схились!".

Вода шумить з тенет безодні,

Хлюпоче безвістю глибінь.

Самотня постать на колінах

Зложила руки. Ввись.

Дійшовши краю в полі бою,

Пропивши душу і життя,

Нікому більше не потрібнен.

Без сну й лиця. Лишивсь.

Він вів війну і був би здався,

Ще мить і втратив би життя.

Та під кінець, на дні сумління,

Знайшов Христа. Пробивсь.

Враз промінь світла впав із неба,

Прорізав мряку гіркоти.

Осяяв душу, дав натхнення

Й шепнув: "Молись!"

Б. Галюк

© 5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ. Всі права захищено.

При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.5breads2fishes.com обов'язкове.

Електронна пошта: mail@5breads2fishes.com