Вихід 13 січня 2012 р.
Він йшов вперед, не бачивши дороги, Він брів наосліп, віривши у сон... І руки рвав, ледь сунув збиті ноги. Десь там - свобода, ззаду - фараон.
Уже немилі їжа і багатство, Світські розмови й бесіди жінок. "Я жити хочу!" - десь в душі жевріло, А рішення робило твердим крок.
Наївся вдосталь часника і м'яса, Спина затвердла від постійних ран. Нестерпним стало все, на що дивився, А серце рвалось в вічний Ханаан!
Невже ж життям оте зоветься: Нагайка, цегла, глина і прокльон... Із вечора до ранку вже не спиться, Якби ж то тіло, вбили - все єство.
О, ні, не сила це терпіти, Вже краще здатись, впасти у пісок. Та не за себе так душа боліла - Сім'я лишилась, шкода всіх діток...
Отак у муках народилась мрія, У терни впало полум'я зірок. Від рання і до ночі та ж молитва: "О, Боже добрий, де вже той пророк?".
І серце чуло настрій у сусіда, І погляд став могутнім мов Самсон - Будивсь народ, ятріла давня рана, Без революцій став Новий Закон.
"Виходимо!" - спочатку й не повірив, За звичкою прокинувсь і в казан. Але за мить посланник сповістив: "Скінчилось лихо, злидні та наган!".
Довкола сотні рідних, ну нарешті! Дарма, що ноги вялі - сила є! Крізь цей туман назустріч власній долі Душа летить і радість Божу п'є!
Таким моментом варто дорожити, Бо він, можливо, буде раз в житті. Саме для цього, друже, варто жити Свобода - найцінніша для душі! Б. Галюк
|
||
© 5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ. Всі права захищено. При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.5breads2fishes.com обов'язкове. Електронна пошта: mail@5breads2fishes.com |