Друг Час
2000 рік
Щось тихенько шепоче струмочок,
Про щось сумно співає весь сад:
"О, невже ж це життя лиш шматочок…
Вже пройшло й не повернеш назад".
Заглядаю я Часові в вічі,
Бачу темінь і дику печаль:
"Поверни мені, друже, деньочок!".
"Я не можу вернути... На жаль!".
Дивлюсь я в минуле й сумую:
Десь дитинство в веснянім вінку,
Потім молодість, юність і старість…
Дуже швидко летить вдалину!
Все життя наше мовби кіно:
Ми із другом у першому ряді.
Я зігнувся, мені все одно.
Друг ж мій ні, Він невтомний йде далі.
Я вже сивий – подарок це друга,
Який завжди лиш тисне на "газ".
Я сиджу в першім ряді і плачу.
Друг ж мій ні, незворушний він – Час…
Б. Галюк
|
|
|
|
© 5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ. Всі права захищено.
При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.5breads2fishes.com обов'язкове.
Електронна пошта: mail@5breads2fishes.com