Старий поет
Лиш згадкою годує душу, Лиш в спогадах топить печаль. Лиш тільки мрії залоскочуть, Зітруть з душі гіркий відчай.
Його дитинство, наче казка, Пролинуло немов би в сні. Згадає деколи й питає: «Невже ж це справді по «весні»?
Зима. Мороз. І вітер. Студінь. Поет сидить сам край вікна: Надворі сніг й білі сніжинки Вкривають все його життя. Б. Галюк
|
|
© 5 ХЛІБІВ та 2 РИБИ. Всі права захищено. При використанні матеріалів сайту гіперпосилання на www.5breads2fishes.com обов'язкове. Електронна пошта: mail@5breads2fishes.com |