Благословення підзвітністю

«Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одномукажу: піди, то йде він,

а тому: прийди, і приходить, або рабові своєму: зроби те, і він зробить»

Євангеліє від Матвія 8:9

Для чого людині бути комусь підзвітною? Чи це не приниження своєї власної гідності? Чи не можу я жити, як мені заманеться, і нікому не давати за це звіт?

Саме такі запитання виникають в людини, коли мова заходить про підзвітність. Як правило, людська природа не хоче змиритися з цією думкою. Ось така вона – зіпсована гріхом людська природа. Однак Бог у Своїй великій милості задумав для людини благословення у підзвітності.

Біблія вчить, що на кожну людину чекає Божий суд, де вона дасть звіт за своє життя. Подібно до невірного управителя, якому було сказано: «Дай звіт про своє управительство» (Лк. 16:2), нам теж доведеться дати звіт на цьому Суді за все, у тому числі «за кожне слово пусте» (Мт. 12:36). Дати відповідь доведеться як і язичникам, які жили, не думаючи про Бога (1 Петр. 4:5), так і віруючим, рабам Господа, які отримали від Нього дари та доручення. Господь, Який прибуде на землю, буде вимагати звіту від усіх (Євреїв 4:13). А керівникам церков доведеться дати звіт не тільки за себе, але й за людей, які їм ввірені (Рим 14:12).

Античний мислитель Платон говорив: «Життя без екзаменів нічого не варте». І справді, для того, щоб чогось досягти в житті, потрібно завжди звітувати самому собі та людям, які біля нас. Ось секрет успішного життя і служіння. Успіх і влада у християнина-лідера, і лінощі та легковажність у християнина-підлеглого часто вибивають із голови бажання бути підзвітним іншим людям.

У наш час саме ці причини призводять до краху багатьох служінь та церков. А корінь цих проблем – відсутність підзвітності. Чому так стається? Основна причина наступна: людська природа не може справитися з неконтрольованою владою.

Президент США Авраам Лінкольн сказав: «З труднощами можуть справитися майже всі. Однак, якщо хочеш пізнати характер людини, дай їй владу».

Влада – це широка та бурхлива ріка: коли вона тече в берегах, вона прекрасна і приносить користь. Але коли вона виходить з берегів, то нищить все на своєму шляху. Небезпека влади в тому, що людина, яка нею наділена, починає думати, як би її зберегти.

Як свідчить історія, влада веде до зловживання нею, а зловживання владою призводить до її втрати.

38-й віце-президент США Губерт Гамфрі сказав: «Ні в нашій, ні в будь-якій іншій нації немає партії, влади чи законодавчого зібрання, настільки мудрих, щоб обходитися без постійного нагляду інформованих критиків». Ці слова можна віднести до будь-якої людини, діяльність якої пов’язана з лідерством.

Звичайно, світська влада побудована, як правило, на брехні та власних корисливих мотивах керівників. У церкві все по-іншому, за винятком одного: зіпсована гріховна природа людини і в церкві, і в парламенті нічим не відрізняється. Ось чому ми повинні говорити про підзвітність. Тим більше, що її задумав сам Бог для нашого ж благословення.

Отже, для чого людині (християнину) підзвітність? По-перше, тільки Особа, яка володіє Божими атрибутами (Всемогутній – Лк. 1:37, Всезнаючий – 2 Хр. 2:6, Святий – Ів. 17:11, Незмінний – Мал. 3:6) не має потреби в підзвітності. А цією Особою у всесвіті є лише Бог. По-друге, навіть Ісус Христос був підзвітний своєму Отцю Небесному. У Євангелії від Iвана 6:38 читаємо: «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене».

По-третє, у своєму служінні ми залежимо одне від одного. Кожне служіння не тільки важливе, але також перплітається з іншим. Кожне служіння залежить від інших. Коли нема одного пазла – це дуже помітно. Коли страждає один член, тоді все тіло хворе. Рука не може просто, не порадившись ні з ким, поїхати в Єгипет на сонці поніжитися!

Один із відсутніх компонентів у сучасній церкві – це розуміння взаємозалежності. Ми повинні працювати в команді. Потяг нашого покоління до індивідуалізму та незалежності потрібно замінити біблійними поняттями взаємозалежності та взаємності.

По-четверте, ми залежимо від Бога. У Посланні до євреїв 4:13 читаємо: «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт».

По-п’яте, у житті ми маємо випробування. Як пише у одній ізсвоїх книг відомий християнський служитель, у нашому слідуванні за Богом або в служінні ми матимемо деякі випробування. І для того, щоб вистояти в них, нам потрібна підзвітність.

Ось які випробування нас очікують: 1) випробування слуги. Бог буде створювати такі ситуації, коли нам доведеться виконувати роботу, яка, можливо, видасться нам недостойною, не престижною, принизливою – наприклад, служити тому, хто набагато молодший за нас, і робити все те, що він скаже. Для християнина, Божого служителя іншого варіанту, як покоритися, не існує. Що б нам не довелося робити – робімо те з радістю і дякуймо Богові за те, що Він дав нам можливість послужити комусь іншому. Для Божого служителя важливо не те, що він робить, а те, як він робить, які в нього мотиви. Керівники повинні завжди залишатися слугами, яке б високе  становище вони не займали. Спішімо служити тим, хто найменше цього заслуговує. Легко служити пастору, але служити своєму підлеглому – важко. Однак, якщо правильний мотив у служінні, тоді це легко. Підзвітність потрібна для того, щоб виробити в нас серце слуги. У Другій книзі царів 3:11 читаємо: «І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі».

Наступне – випробування нашої волі. Бог бажає навчити кожного коритися своїм духовним керівникам, які займають вище духовне становище, навіть якщо їхня думка абсолютно протилежна нашій, але не суперечить Писанню. У Посланні до євреїв 13:17 читаємо: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас не корисне». Бог ніколи не повищить нас, допоки ми не станемо вільними від духа непокори і непослуху. Ми завжди повинні бути готовими піти наперекір своїй волі і розпрощатися із власними бажаннями, навіть якщо переконані у своїй правоті та знаємо, що наші плани продиктовані «з неба». Можливо, для нас ще не настала повнота часу, щоб втілити те, що ми хочемо. Якщо ж на це є воля Божа, то нема необхідності нарікати, жалітися, бунтувати або намагатися за всяку ціну добиватися свого – певного часу Бог створить найкращі умови для виконання всіх наших планів. Підзвітність потрібна, щоб реалізувати Божий план удосконалення нашого характеру, у тому числі і вироблення смирення.

Ще одне випробування – випробування славою. Як правило, Бог не довіряє керівництво або служіння людині, яка не підготовлена. Бог прославляє тих, хто не шукає свого, хто всю славу віддає Йому. Але навіть якщо людина підготовлена, їй потрібна підзвітність для того, щоб вести Божу працю бездоганно та не піддатися спокусі славою. У книзі Псалмів 74:3-8 читаємо: «Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо. Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога! Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно, бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того повищує».

Варто подивитися на деяких людей, життя яких стало, на жаль,негативним прикладом в історії.

Ізраїльський цар Рехав'ам мав непогану перспективу для своєї кар’єри. Він міг успішно царювати над усіма племенами ізраїльськими. Однак небажання бути підзвітним раді старійшин призвело до втрати царства над майже усіма племенами, окрім двох. «І радився цар Рехав'ам зо старшими, що стояли перед обличчям його батька Соломона, коли був він живий, говорячи: Як ви радите відповісти цьому народові? І вони говорили йому, кажучи: Якщо ти сьогодні будеш рабом цьому народові, і будеш служити їм, і відповіси їм, і говоритимеш їм добрі слова, то вони будуть тобі рабами по всі дні. Та він відкинув пораду старших, що радили йому, і радився з молодиками, що виросли разом із ним, що стояли перед ним» (1 царiв 12:6-8).

Варто також взяти до уваги історію Джона Александра Доуї, яка теж стала негативним прикладом в історії Церкви ХХ століття, щоправда, на щастя, з гарним кінцем. Людина, яку Бог вибрав на служіння, проходить деякий період підготовки. Бог покликав Джона Александра Доуї для того, щоб відновити надприродну доктрину про зцілення у Церкві. Через служіння цього чоловіка, яке почалося в Австралії, а потім продовжилося в США, до пізнання Бога прийшли тисячі людей. Церква зробила великий крок вперед завдяки його служінню.

Однак наприкінці служіння Джона Александра Доуї відбувся ряд подій, які будуть нам на науку. Його служіння досягло шаленої популярності. Він організував нове поселення Сіон, в яке почали стікатися десятки тисяч віруючих, щоб там жити. Одного разу, коли служіння Джона Александра Доуї було в зеніті слави, до нього прийшли троє «пророків» і сказали: «Бог нам відкрив, що твоє служіння – це служіння новозаповітного Іллі». Наш герой вигнав цих лжепророків і заборонив будь-кому говорити щось такого роду. Однак ця думка притаїлася в його серці і через роки проросла з великою силою. Джон Александр Доуї об’явив себе володарем трикратного пророчого служіння як вісника Заповіту, пророка, про якого говорив Мойсей, та Іллі-Відновника. Ще він проголосив себе пророком Останньої Вселенської Церкви і замовив собі одежу первосвященика. Його розум затьмарився. Ось результат відсутності підзвітності.

Однак Бог любив цього чоловіка. Через деякий час його здоров’я погіршилося. Уже на смертному ложі він визнав свої помилки і в спокої відійшов у вічність.

Ще одним негативним прикладом нехтування підзвітністю єжиття та служіння дуже популярного у США наприкінці 80-х років ХХ століття проповідника Джиммі Свогарда. Його місія щороку отримувала мільйони доларів для служіння. Вийшов друком переклад Біблії з коментарями Джиммі Свогарда. Журнал «Тайм» назвав його людиною року. Однак брак прямої підзвітності призвів до того, що цей служитель почав грішити. І це тривало роками. У результаті його велике служіння майже завмерло. Доходи місії скоротилися до мінімуму, і багато людей розчарувалося в Бозі. Ось результат відсутності підзвітності.

Подивімося також на деякі позитивні приклади з історії. Не можна не згадати життя всесвітньо відомого євангеліста Біллі Грема. Ім’я цього чоловіка занесено до Книги рекордів Гіннеса як людини, яка за своє життя проповідувала найбільшій кількості людей на світі. Сотні тисяч людей прийшли до пізнання правди через його служіння. А це результат смирення та праці в команді.

Ще одним позитивним прикладом для нас є життя полум’яного проповідника Рейнхарда Бонке, «євангеліста Чорного континенту». На служінні цього чоловіка одночасно побувало більше мільйона людей, сотні тисяч з яких віддали своє життя Христу. А це результат смирення та праці в команді.

Звичайно, усі ми хочемо прожити гідне і святе життя й принести велику користь для Божого Царства. А досконалою волею для християнина у його служінні та й взагалі у житті є наявність підзвітності. У підзвітності повинен бути зацікавлений більше сам християнин, аніж служитель, якому він підпорядковується.

Підзвітність несе в собі велике благословення, уберігаючи від падіння, а також піднімаючи та підбадьорюючи в часи смутку і безнадії.

Богдан Галюк

Tweet

Класс!