травень

3

Втрачена ціль

"Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого не вловили"

Ів. 21:3

Ви знаєте, як виглядає людина без цілі? Для цього деколи потрібно просто заглянути в дзеркало!

Того ранку Петро був мовчазним. Людина є не багатослівною в момент, коли руйнуються життєві устої. "Ти будеш ловцем людей", "На камені побудую церкву свою і сили адові не переможуть її, а ти відіграватимеш в ній не останню роль" і т.д.

"Напевно, Ти, Господи, помилився", - пробурмотав собі під ніс Симон, беручи вудочку з комори.

Ще вчора - один з найблищого оточення майбутнього царя Ізраїля, а сьогодні - знову простий рибалка… Такі метаморфози людини, яка втрачає ціль. Коли ще Христос був живим, життя било ключем, сотні планів та ідей. Тепер – знову знайоме середовище: очерет, жаби та поплавок.

За лідером послідували й інші.

Та, коли займаєшся не своєю справою, нічого не вдається (Ів. 21:3). Якшо Христос покликав проповідувати Євангеліє людям, усамітнення в човні - не для тебе!

Майбутній апостол, який через декілька десятків років, сміливо піде на смерть за Христа, того дня потребував підбадьорення. І Христос прийшов.

"Тоді учень, якого любив Ісус, говорить Петрові: Це ж Господь! А Симон Петро, як зачув, що Господь то, кинувся в море і поплив до берега… Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте! А з учнів ніхто не наважився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то" Ів. 21:7-13.

Якщо сьогодні ти втратив ціль, Христос хоче подати тобі хліб та рибу і нагадати, до якої важливої цілі ти покликаний!

"Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих?... А Петро каже Ісусові: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!" Ів. 21:15,17.