грудень

31

Час приймати важливі рішення

"Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?"

Євангеліє від Марка 8:35-36

Ісус разом з учнями йде з Віфсаїди в села Кесарії Пилипової, що лежить на крайній півночі Палестини. Кесарія Пилипова розташована у мальовничій місцевості приблизно за 50 кілометрів від Віфсаїди. Дорогою туди потрібно завжди підійматися вгору, тому що місто лежить на висоті 350 метрів над рівнем моря. Ця подорож зайняла в тринадцяти мужчин кілька днів.

Там до Сина Божого зійшовся народ та Його учні. Дивно, але після виснажливої подорожі Назарянин закликає слухачів не відпочивати, але тратити власне життя заради Нього та Євангелії. Люди дивилися на Вчителя, ніби чекаючи якихось пояснень. Але слова Христа не залишають жодної альтернативи, а пояснення ще більше посилюють радикальність почутого: "Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?".

Палестину не видно з твого вікна, а слова Спасителя лунали ще задовго до появи копм’ютера, на якому ти читаєш ці рядки. Надворі пролітає новорічний сніг. Закінчується ще один відрізок, дарований нам Богом. Закінчується рік, який ввійде в історію як 2013-ий. Час швидко минає. Хоча ні, висловлюючись словами австрійського письменника-сатирика Моріца Готліба Сафіра: "Час вічний: минаємо ми!". Наше буття вічне, а земне життя невпинно минає.

Річний рубіж – це хороший привід ще раз глянути у свою душу, пропустити власне життя через ренгенівські промені давніх слів Ісуса Христа, які з незмінною силою лунають й сьогодні: "Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже".

Ефективною зброєю сатани для сучасного покоління стала наша здатність до всього звикати: як до хороших речей, так і до злих. Ми звикаємо до безтурботного життя, до безкарності за байдужість, до ситого вечора, мирної ночі, спланованого відпочинку, - до власної зони комфорту. Робота, школа, пенсія, університет, сімейні будні, недільна служба в церкві, Різдво, Пасха, літній відпочинок в Туреччині, пікнік в горах і т. д. Ми звикаємо до комфортної буденності.

А можливо прийшов час відкрити очі? Стрепенутися? Напочатку нового року чесно заглянути в себе? Щиро запитати: "Чи задоволений я своїм життям? Чи задоволений приспаним покликанням?". Можливо вже настав час вийти з зони комфорту і почати тратити душу задля Христа і Його Євангелії?

Ти так переймаєшся своїми новими кросовками та стильним костюмом, про які за 10 років ніхто й не згадає. Однак, не пожертвував будь-якої футболки незаможньому товаришу. Ти піклуєшся за свою сторінку в соціальній мережі, за кількість класних фотографій на ній, які навіть не захочеться переглядати після марно прожитого життя. Але при цьому жодного разу не розповів своїм друзям про спасіння через Ісуса Христа. Ти з завзятістю щодня натираєш автомобіль, та ніколи не підвозив стареньку сусідку до магазину.

Дуже скоро багато речей, якими ми цінуємо сьогодні, нічого не вартуватимуть перед лицем вічності. Вже дуже скоро слова Христа набудуть реального значення, а ти усвідомиш, що не важливо скільки днів у твоєму житті, а важливо скільки життя у твоїх днях.

Можливо, саме сьогодні час приймати важливі рішення?